Жива Земля. Андрій Рубанов

Автор книги: Андрій Рубанов
Жанр: Проза

Він полетів, але обіцяв повернутися.

Доброго всім часу доби всім любителям читати! Знову мій черговий відгук про сучасну літературу. Вже досить відомий своїми книгами Андрій Рубанов написав продовження історії "Хлорофилия" (роман-антиутопія про можливе майбутнє світу і нашої країни зокрема). Дана книга є прямим продовженням "першій частині" (хоча прямого зв'язку у них немає хіба що крім логічних та історичних передумов). У Варвари народився син, який є уособленням нового покоління, не заставшее вже Траву, яка згубила їх місто. Згубила світ, і змусило людей різко міняти свій спосіб життя.

Якщо старше покоління жило на принципі "живіть, ви нікому нічого не повинні". то дане покоління змінює курс навпаки. Колись здані в оренду Китаю землі практично повністю і кинуті. Москва вже є жалюгідною подобою світового міста, і столиця переноситься в Сибір, куди відбираються найкращі люди для того,щоб піднімати країну (вже вкотре не тільки в реальному світі, але й в історичних, або фантастичних книгах намагаються підняти нашу багатостраждальну країну). Патріотизм, розвиток свого господарства, і руйнування минулого життя. Раніше люди будували будинки-хмарочоси ближче до сонця і неба, і на верхівках жили найбагатші і впливові люди міста і світу. Зараз же всі біжать назад, ближче до Землі. Нагорі залишилися хіба що тільки кинуті соціальні покидьки, або відверті злочинці, які займаються своїм дивним бізнесом.

Книга показує зріз думок людей, які втратили все, і яким не дали нічого у відповіді. Але син не шкодує свою матір, маючи певного роду взагалі дивний підхід до життя. Він руйнує старі вежі, вчиться, і колымит зі своїм другом, тягаючи речі і воду тим, хто ще залишився нагорі веж, і не бажає спуститися вниз. У його батька був знайомий письменник, знаменитий тим, що колись дав поштовх для написання біблії, і створення Храму Трави, в якій неофіти дійсно вірять в те, що Трава була божественним даром, і намагаються знайти її знову.

У цілому забавне і непогане продовження анти-утопії вже з іншим зрізом думки й уявлень про світ. Непогана кінцівка, залишає грунт для роздумів. Взагалі в цілому мені подобається головний герой, і його погляд на життя. Як і подобається той занепад, який вдалося передати автору після першої частини нестримної ейфорії і вічного свята.

Легка насмішка самого автора вельми доречна в даній книзі. Ставлю 5, і раджу. Нічого надміру філософського тут ви не знайдете. Але легкий стиль написання, сюжет і динаміки книги досить гарні. Як, до речі і кілька фраз, які мені сподобалися і  я їх періодично цитую.

Спасибі за приділений час))