ШНыр, Дмитро Ємець

Книги цієї серії допомогли мені пережити сесію)

Коли сесія вже почалася, а велика частина однокурсників, включаючи звичайно мене не допущено, через викладача, якого складно назвати літературним словом, навколо літає атмосфера легкої паніки і неприємних перспектив. Коли закриваючи очі що б заснути, бачиш перед очима формули і починаєш в тисячний раз в розумі намагатиметься перевірити чи правильно розрахував якийсь чортів генератор, розумієш, що пора відволіктися)

І ось у цей момент я згадала Д. Ємця, коли я прочитала всю серію Тані Гроттер і напевно половину Мефодія Буслаєва. Раніше ці книги мали для мене можливістю поглинати навколишній світ і переводити настрій у позитивне русло, але перечитувати старе мені не хотілося, тому я вирішила ознайомитися з новою серією.

Тепер перед сном я витрачала пару-трійку годин на читання цих книг і мені справді стало легше, закриваючи очі мене турбували, в крайньому випадку роздуми на тему прочитаного, які в будь-якому випадку куди приємніше безглуздою паніки і спроб чого то там ще вирішити.

Книжки читаються легко, якби не потреба вставати з ранку я б напевно запросто читала всю ніч. Сюжет цікавий, хоча коли я спробувала уявити, як ці книги можна екранізувати, мені здалося що це вийшло б трохи безглуздо, але це не суть, ми книгу читаємо, а не кіно дивимося.

Як завжди в книгах є гумор, роздуми на різноманітні теми, від відносин між людьми до проблем світобудови, але читається це знову ж таки легко, цікаво, від цих міркувань не віє пафосом і показухою, як буває в деяких популярних нині книгах.

Прочитала я тільки дві перші книги з серії, решта вирішила залишити до таких важких часів, попереду у мене є ще кілька моментів, коли потрібно дати розрядку завантаженої голові)